пантеон

ПАНТЕО́Н, у, ч.

1. Храм, присвячений усім або багатьом богам у стародавніх греків і римлян.

[Прісцілла:] А звідки ж ти рятунку світу ждеш? Та ж ти не поклоняєшся віддавна нікому з тих богів, що в пантеоні (Леся Українка);

// Сукупність усіх божеств в якій-небудь політеїстичній релігії.

Херсонесці запозичили культ Діви у таврів; греки взагалі з надзвичайною легкістю приймали в свій пантеон іноземних богів, особливо таких, які були їм зрозумілі і близькі (з наук. літ.).

2. Усипальниця, місце поховання видатних людей.

Його [архітектора] покликання – пантеони, павільйони, палаци культури, .. санаторії з безліччю колон, пілястрів і класичних урн (О. Довженко);

Байковий пантеон;

Личаківський пантеон.

3. перен. Збірка, сукупність гідних пам'яті творів мистецтва або літератури, фактів історії, імен.

– Іване Івановичу! Воістину ви – зразкова людина нашої безпримірної епохи, і ваше ім'я, очевидно, буде фігурувати в пантеоні “Червоних дощок” (М. Хвильовий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пантеон — Пантео́н, -ну; -тео́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. пантеон — Храм слави; (видатних людей) усипальня; П. (людських імен) галерія. Словник синонімів Караванського
  3. пантеон — (лат. — всі боги) 1. Монументальний храм, присвячений всім або багатьом богам. 2. Храм з останками героїв, місце урочистого поховання видатних осіб. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. Пантеон — Славня, Славохрам Словник чужослів Павло Штепа
  5. пантеон — УСИПА́ЛЬНЯ (споруда для поховання членів одного роду, однієї сім'ї, видатного діяча і т. ін.), УСИПА́ЛЬНИЦЯ, СКЛЕП, ГРОБНИ́ЦЯ, ГРОБОВИ́ЩЕ, МАВЗОЛЕ́Й (для поховання видатного діяча); ПАНТЕО́Н (для поховання ряду видатних діячів); ПІРАМІ́ДА (звич. Словник синонімів української мови
  6. пантеон — пантео́н (грец. Πάνθειον) 1. Античний храм, присвячений богам. 2. Всі боги того чи іншого культу. 3. архіт. Монументальна споруда, де поховано видатних людей. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. пантеон — -у, ч. 1》 Храм, присвячений всім чи багатьом богам у стародавніх греків і римлян. || Сукупність усіх божеств у якій-небудь політеїстичній релігії. 2》 Усипальниця, місце поховання видатних людей. 3》 перен. Збірка, сукупність гідних пам'яті творів мистецтва або літератури, фактів історії, імен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. пантеон — пантео́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. Пантеон — Споруджений у Римі за часів імператора Адріана храм (II ст.); ротонда з портиком, засклений купол (діаметр і вис. 44 м) із круглим отвором посередині; від 609 церква Санта Марія ад Мартирес (також вживається назва Санта Марія Ротунда). Універсальний словник-енциклопедія
  10. пантеон — ПАНТЕО́Н, у, ч. 1. Храм, присвячений всім або багатьом богам у стародавніх греків і римлян. [Прісцілла:] А звідки ж ти рятунку світу ждеш? Та ж ти не поклоняєшся віддавна нікому з тих богів, що в пантеоні (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах