1. Словник української мови в 11 томах

паньматуся

ПАНЬМАТУ́СЯ, і, ж., заст. Пестл. до паньма́тка.

— Що звелиш, паньматусю, усе зроблю. Чи звелиш Конотоп спалити, так разом з чотирьох кінців і запалю (Кв.-Осн., II, 1956, 191).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паньматуся — паньмату́ся іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. паньматуся — див. мати Словник синонімів Вусика
  3. паньматуся — -і, ж., заст. Пестл. до паньматка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паньматуся — ПАНЬМАТУ́СЯ, і, ж., заст. Пестл. до паньма́тка. – Що звелиш, паньматусю, усе зроблю. Чи звелиш Конотоп спалити, так разом з чотирьох кінців і запалю (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник української мови у 20 томах
  5. паньматуся — Паньмату́ся, -сі, -сею, -сю! -ту́сі, -ту́сь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. паньматуся — Паньматуся, -сі ж. ласк. отъ паньматка. Росказувала покійна паньматуся. Г. Барв. 426. Словник української мови Грінченка