1. Словник української мови в 11 томах

панія

ПА́НІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що па́ні.

Найдорожча штука — висів у неї на стіні пан мальований,.. її батько покійний, князь вельможний. Хто було не прийде до панії з гостей, кожному пані оповістить: "Се мій татонько покійничок!" (Вовчок, І, 1955, 258);

Раніш усіх заходиться співати. Неначе панії він [півень] щиро догоджав (Гл., Вибр., 1951, 117);

Зараз за нею всунулась, ніби возом в’їхала, середніх літ панія.. Лемішковська назвала її гувернанткою своїх дітей (Н.-Лев., І, 1956, 169);

— З вашою панією, якщо буде потреба, можете говорити (Смолич, І, 1958, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панія — па́нія іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. панія — -ї, ж., розм. Те саме, що пані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панія — ПА́НІЯ, ї, ж., розм. Те саме, що па́ні. Найдорожча штука – висів у неї на стіні пан мальований, .. її батько покійний, князь вельможний. Хто було не прийде до панії з гостей, кожному пані оповістить: “Се мій татонько покійничок!... Словник української мови у 20 томах
  4. панія — ПА́НІ невідм. (у формі ввічливого звертання, при називанні), ДОБРО́ДІЙКА, ПА́НІЯ розм., ПА́НЯ розм., МАДА́М заст., ірон.; ПАНІМА́ТКА (ПАНЬМА́ТКА) заст. (при звертанні молодших жінок до старших, чоловіків до жінок). Словник синонімів української мови
  5. панія — Па́нія, -нії, -нією; па́нії, па́ній Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. панія — Панія, -нії ж. = пані. На весілля панів, паній понаїздило. МВ. (О. 1862. III. 50). ум. панійка. Рудч. Ск. І. 83. Словник української мови Грінченка