папа

ПА́ПА¹, и, ч. Глава католицької церкви й Ватікану.

Отим положено конглавом: Хто без святої булли вмер — У пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, І в рай іди! (Шевч., І, 1963, 264);

— Життя людське без пап, без церкви краще. Це я на власному досвіді переконався (Мокр., Сто.., 1961, 87).

Па́па ри́мський — те саме, що па́па¹.

Сидів [Хома], розпустивши вуса, за столом у садку католицького попа і паплюжив за віщось перед ним папу римського (Гончар, III, 1959, 322).

ПА́ПА², и, ж., дит. Хліб.

Старший хлопчик лазить по хаті, .. знай голосить та докуча матері, просячи папи (Кв.-Осн., II, 1956, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. папа — па́па 1 іменник чоловічого роду, істота глава католицької церкви па́па 2 іменник жіночого роду хліб дит. Орфографічний словник української мови
  2. папа — 1. тато, батько 2. це папа римський Словник чужослів Павло Штепа
  3. Папа — -и, ч. Глава католицької церкви й Ватикану. Папа Римський. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. папа — ПА́ПА¹, и, ч. Глава католицької церкви й держави Ватикан. Отим положено конглавом: Хто без святої булли вмер – У пекло просто; хто ж заплатить За буллу вдвоє, ріж хоч брата, Окроме папи і ченця, І в рай іди! (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  5. папа — па́па I.дит. хліб (ср, ст) па́па II.толь (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. папа — И, ч., див. папік 3. На сцену, за традицією, вийшли «папи» події (ПіК). Словник сучасного українського сленгу
  7. папа — ХЛІБ (харчовий продукт, що випікається з борошна), НАСУ́ЩНИК (НАСУ́ШНИК) розм., ПА́ПА дит. заст., ПА́ПКА дит. заст. Був білий той хліб не у нас, а для нас — Черствого насущника скиба (Л. Первомайський); Коте волохатий, Та ходи до хати Дитиноньку колихати. Словник синонімів української мови
  8. папа — I. Папа, -пи м. Папа, римскій первосвященникъ. Чуб. I. 289. --------------- II. Папа, -пи ж. Дѣтск. Хлѣбъ. О. 1861. VIII. 8. ум. папка. Потрошку та з папкою. Ном. № 4845. Словник української мови Грінченка