папір
ПАПІ́Р, ч.
1. род. пе́ру. Матеріал для писання, друку, малювання і т. ін., виготовлений з ганчіркової, деревної та іншої маси.
— На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті (Гл., Вибр., 1951, 63);
Співробітники при своїх бюрках мовчки кінчать кождий свою роботу. Чути скрип пер, шелест паперу (Фр., IV, 1950, 31);
Інститут фізико-органічної хімії Академії наук Білоруської РСР розробив технологію виробництва паперу з верби (Хлібороб Укр., 2, 1966, 19);
*У порівн. Вона [дівчина] була дуже гарна — біла, як папір, червона, як ягода (Вовчок, VI, 1956, 251);
// Такий матеріал із спеціальними домішками.
До механічних засобів боротьби з мухами належать скляні і сітчасті мухоловки та липкий папір (Підручник дезинф., 1953, 224).
∆ Ла́кмусовий папі́р див. ла́кмусовий.
◊ На папе́рі — у вигляді письма, чого-небудь записаного, але не виконаного.
Ох, тії поети мудріші на папері, як у житті! (Л. Укр., III, 1952, 700);
Папі́р ви́тримає — написати можна будь-що (звичайно про що-небудь безглузде або нездійсненне).
[Степан:] План можна створити який завгодно і як завгодно. Папір витримає (Корн., II, 1955, 89);
Папі́р перево́дити (тра́тити, витрача́ти, ви́тратити і т. ін.) — писати без потреби, без користі або невміло.
На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! (Шевч., II, 1963, 264);
Переклада́ти (перекла́сти, перено́сити, перенести́ і т. ін.) на папі́р — писати про що-небудь, описувати щось.
Не знаю, чи воно [оповідання] вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений (Коцюб., ІІІ, 1956, 402);
Є трохи [літературного добра].., у голові і серці гвіздком стремить, а виявити його — переложити на папір — нема часу (Мирний, V, 1955, 382);
Проси́тися (проха́тися) на папі́р — що-небудь варто записати, описати.
До людського горювання Скрізь я прислухався, — Сумний голос безталання На папір прохався (Граб., І, 1959, 583);
Як на папе́рі спи́саний [став і т. ін.] — щось стало добре видно.
[Самрось:] От бачиш, який я справний?.. — В мент вродився, як на папері списаний (Кроп., II, 1958, 27).
2. род. пе́ра і пе́ру, розм. Письмовий документ офіційного характеру.
Прихильне писарча нищечком дало йому копію з паперу, що волость послала начальникові про його (Гр., II, 1963, 378);
— Гляди-но мені, не забудь виправити в них папера, — повчав Хома їздового.. Йшлося про порожняк-тару,.. яку треба було здати в боєпостачання, виправивши натомість відповідного "папера", тобто розписки (Гончар, III, 1959, 416);
// Особистий документ; посвідчення про місце служби, народження і т. ін.
— Ти ж подумай, моя кришечко Оленко, як тобі село покинути, коли в тебе ніякого паперу немає?.. Тебе всяка судова погань заарештує (Куліш, Вибр., 1969, 277).
Ці́нні папе́ри — векселі, облігації і т. ін.
Вкладники державних трудових ощадних кас і кооперативних організацій можуть вказувати цим касам і організаціям осіб, яким слід видати вклад як грошовий, так і в цінних паперах в разі смерті вкладника (Цив. кодекс УРСР, 1950, 70).
3. тільки мн. Аркуші з рукописним текстом.
Про се подам звістку хіба восени, коли перегляну свої папери дома та побачу, що там є (Коцюб., III, 1956, 121);
— Чого прибіг? — запитав він, не відриваючись від паперів (Тют., Вир, 1964, 98).
Значення в інших словниках
- папір — папі́р 1 іменник чоловічого роду матеріал папі́р 2 іменник чоловічого роду документ Орфографічний словник української мови
- папір — (водостійкий) пергамен, сов. пергамент; (офіційний) документ, грамота, мандат; мн. ПАПЕРИ, рукописи, писанина, шпаргали, шпаргалля; (цінні) векселі, облігації, акції, бони; папірець, папірчик. Словник синонімів Караванського
- папір — I [пап’ір] -перу, м. (на) -пер'і, мн. -перие, -пер'іў (матеріал) II [пап’ір] -пера, м. (на) -пер'і, мн. -перие, -пер'іў (документ) Орфоепічний словник української мови
- папір — ч. 1》 род. -перу. Матеріал для писання, друку, малювання і т. ін., виготовлений з ганчіркової, деревної та іншої маси. Обгортковий папір. || Такий матеріал із спеціальними домішками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- папір — ПАПІ́Р, ч. 1. род. пе́ру. Матеріал для писання, друку, малювання і т. ін., виготовлений з ганчіркової, деревної та іншої маси. – На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті (Л. Словник української мови у 20 томах
- папір — па́пі́р: ◊ концепто́вий па́пі́р → концептовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- папір — ч.; мол. 1. паперу. Гроші. ПСУМС, 50. 2. мн. папери. Долари США. — Не забудь майору Андрію впхати двадцять "паперів" (доларів) (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). ПСУМС, 50. Словник жарґонної лексики української мови
- папір — Матеріал у вигляді аркушів або стрічки, який служить для письма, використовується у поліграфії, побуті тощо; отримують із паперової маси у машинах для виготовлення п.; паперова маса — целюлозна емульсія (отримана внаслідок хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
- папір — кла́сти / покла́сти на папі́р. 1. Писати, записувати що-небудь. — Правду мовиш, кум мій нічого сам на папір не клав; але були добрі люди, що, вислухавши було його казання або співання, записували (Укр. поети-романтики.. Фразеологічний словник української мови
- папір — ДОКУМЕ́НТ (офіційний, діловий), ПАПІ́Р розм., ПАПІРЕ́ЦЬ ірон., ПАПІ́РЧИК ірон., БУМА́ГА (БОМА́ГА) розм., заст., КА́РТА зах.; ЛИСТ (перев. для записування якихось відомостей). — Цей.. документ дає тобі право жебрати по всій волості.. Словник синонімів української мови
- папір — Папі́р, папе́ру (матеріалу) і -пе́ра (канц. справи); -пе́ри, -пе́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- папір — Папір, -перу м. Бумага. Ой моє тіло, як папір біле, він нагайкою крає. Чуб. V. 575. Словник української мови Грінченка