папір
кла́сти / покла́сти на папі́р. 1. Писати, записувати що-небудь. — Правду мовиш, кум мій нічого сам на папір не клав; але були добрі люди, що, вислухавши було його казання або співання, записували (Укр. поети-романтики..); Ти можеш душу вилити в рядках, Жагучу мрію на папір покласти (Л. Дмитерко). 2. тільки док. покла́сти на папі́р. Нанести на папір зображення чого-небудь; намалювати щось. Мені хочеться покласти сю картину на папір і знов придивитись до неї ближче (Леся Українка).
ла́кмусовий папі́р (папіре́ць), чого. Те, що визначає що-небудь або є показником чогось. Нині трансплантація органів і тканини — лакмусовий папір і ахіллесова п’ята медичної науки наших днів (З журналу); Лакмусовим папірцем “м‘язового тонусу” виявилося емоційне самовідчуття (З журналу); Загалом же доробок М. Д. Леонтовича став своєрідним лакмусовим папірцем для кожного учасника конкурсу хорових колективів (З газети).
на папе́рі. Лише по написаному, а не насправді, не в дійсності. Ох, тії поети мудріші на папері, як у житті (Леся Українка); Однак намічене, схоже, поки що залишається тільки на папері (З газети).
проси́тися (проха́тися) на папі́р. Заслуговувати на те, щоб бути записаним, описаним. До людського горювання Скрізь я прислухався,— Сумний голос безталання На папір прохався (П. Грабовський).
як на папе́рі спи́саний, зі сл. став, з’яви́вся, вроди́вся і т. ін. Дуже швидко. (Самрось:) От бачиш, який я справний? Хоч і додому тепер… В мент вродився, як на папері списаний! Поганяй!.. (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- папір — папі́р 1 іменник чоловічого роду матеріал папі́р 2 іменник чоловічого роду документ Орфографічний словник української мови
- папір — (водостійкий) пергамен, сов. пергамент; (офіційний) документ, грамота, мандат; мн. ПАПЕРИ, рукописи, писанина, шпаргали, шпаргалля; (цінні) векселі, облігації, акції, бони; папірець, папірчик. Словник синонімів Караванського
- папір — I [пап’ір] -перу, м. (на) -пер'і, мн. -перие, -пер'іў (матеріал) II [пап’ір] -пера, м. (на) -пер'і, мн. -перие, -пер'іў (документ) Орфоепічний словник української мови
- папір — ч. 1》 род. -перу. Матеріал для писання, друку, малювання і т. ін., виготовлений з ганчіркової, деревної та іншої маси. Обгортковий папір. || Такий матеріал із спеціальними домішками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- папір — ПАПІ́Р, ч. 1. род. пе́ру. Матеріал для писання, друку, малювання і т. ін., виготовлений з ганчіркової, деревної та іншої маси. – На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті (Л. Словник української мови у 20 томах
- папір — па́пі́р: ◊ концепто́вий па́пі́р → концептовий Лексикон львівський: поважно і на жарт
- папір — ч.; мол. 1. паперу. Гроші. ПСУМС, 50. 2. мн. папери. Долари США. — Не забудь майору Андрію впхати двадцять "паперів" (доларів) (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). ПСУМС, 50. Словник жарґонної лексики української мови
- папір — Матеріал у вигляді аркушів або стрічки, який служить для письма, використовується у поліграфії, побуті тощо; отримують із паперової маси у машинах для виготовлення п.; паперова маса — целюлозна емульсія (отримана внаслідок хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
- папір — ДОКУМЕ́НТ (офіційний, діловий), ПАПІ́Р розм., ПАПІРЕ́ЦЬ ірон., ПАПІ́РЧИК ірон., БУМА́ГА (БОМА́ГА) розм., заст., КА́РТА зах.; ЛИСТ (перев. для записування якихось відомостей). — Цей.. документ дає тобі право жебрати по всій волості.. Словник синонімів української мови
- папір — Папі́р, папе́ру (матеріалу) і -пе́ра (канц. справи); -пе́ри, -пе́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- папір — ПАПІ́Р, ч. 1. род. пе́ру. Матеріал для писання, друку, малювання і т. ін., виготовлений з ганчіркової, деревної та іншої маси. — На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- папір — Папір, -перу м. Бумага. Ой моє тіло, як папір біле, він нагайкою крає. Чуб. V. 575. Словник української мови Грінченка