1. Фразеологічний словник української мови

паніка

сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку. Мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих. Це була стара й давно відома їх (фашистів) тактика — сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (В. Кучер); Появлявся (отаман) цілковито несподівано, .. починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх: грабував, палив (Г. Хоткевич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паніка — па́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. паніка — Переполох, сполох, замішання, заметушня, р. поплох, полох. Словник синонімів Караванського
  3. паніка — див. метушня Словник синонімів Вусика
  4. паніка — [пан'іка] -кие, д. і м. -н'іц'і Орфоепічний словник української мови
  5. паніка — -и, ж. Раптове замішання, розгубленість або прояв страху за справжньої чи уявної небезпеки (звичайно як масове явище). Піддаватися паніці. Сіяти паніку. Біржова паніка — біржова криза, що характеризується різким падінням курсу цінних паперів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. паніка — Переляк, поляк, переполох, перепуд, жах, пожах, див. боязнь, опаска Словник чужослів Павло Штепа
  7. паніка — ПА́НІКА, и, ж. Раптове зніяковіння, розгубленість або прояв страху при справжній чи уявній небезпеці (звичайно як масове явище). – Еге ж, страх – неприємна річ, що й казати. Дуже! Це мовби хвороба – тяжка і небезпечна, бо заразлива. Аякже!... Словник української мови у 20 томах
  8. паніка — У знач., вигуку; невідм.; мол. Крах, кінець. ПСУМС, 50. Словник жарґонної лексики української мови
  9. паніка — ПЕРЕПОЛО́Х (переляк, який охопив багатьох людей, і спричинена ним поведінка), СПО́ЛОХ, РО́ЗРУХ, ПА́НІКА (сильний переляк, іноді безпідставний). Звістка про напади опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі (В. Словник синонімів української мови
  10. паніка — Па́ніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. паніка — ПА́НІКА, и, ж. Раптове замішання, розгубленість або прояв страху при справжній чи уявній небезпеці (звичайно як масове явище). — Еге ж, страх — неприємна річ, що й казати. Дуже! Це мовби хвороба — тяжка і небезпечна, бо заразлива. Аякже!... Словник української мови в 11 томах