паніка
ПА́НІКА, и, ж.
Раптове зніяковіння, розгубленість або прояв страху при справжній чи уявній небезпеці (звичайно як масове явище).
– Еге ж, страх – неприємна річ, що й казати. Дуже! Це мовби хвороба – тяжка і небезпечна, бо заразлива. Аякже! Інакше звідки, скажімо, паніка на війні, коли цілі полки, корпуси тікають, як череда? А починається це, мабуть, завжди від одного солдата... (А. Головко);
Невістчин жах зростав у міру того, як вона бігла додому, а там набув розміру паніки: син не повертався (Ю. Яновський).
○ (1) Без па́ніки, у знач. присл. – заклик не боятися, зберігати спокій, мати витримку.
[Козачук (у телефон):] А ти без паніки... Нема набоїв – відбивайтесь шаблями, списами... (Ю. Мокрієв);
– Тільки без паніки, – підбадьорював усіх Охрім. – То тільки напочатку страшно, а далі звикаєш (Григорій Тютюнник).
(2) Зчини́лася (підняла́ся, здійняла́ся і т. ін.) па́ніка – створився стан повної розгубленості, тривоги, викликаної справжньою чи уявною небезпекою.
Полки Платова і Уварова так несподівано напали на тилові частини французьких військ, що серед них зчинилася паніка (П. Кочура);
Раптом у ракеті щось заїло, заторохтіло... Серед нашого екіпажу піднялася паніка (Є. Кравченко);
Дозволь від'їзд – піде поголос, здійметься казна-що, неминуча паніка (Б. Левін).
◇ Піддава́тися па́ніці див. піддава́тися;
Сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку див. сі́яти.
Значення в інших словниках
- паніка — па́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- паніка — Переполох, сполох, замішання, заметушня, р. поплох, полох. Словник синонімів Караванського
- паніка — див. метушня Словник синонімів Вусика
- паніка — [пан'іка] -кие, д. і м. -н'іц'і Орфоепічний словник української мови
- паніка — -и, ж. Раптове замішання, розгубленість або прояв страху за справжньої чи уявної небезпеки (звичайно як масове явище). Піддаватися паніці. Сіяти паніку. Біржова паніка — біржова криза, що характеризується різким падінням курсу цінних паперів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паніка — Переляк, поляк, переполох, перепуд, жах, пожах, див. боязнь, опаска Словник чужослів Павло Штепа
- паніка — У знач., вигуку; невідм.; мол. Крах, кінець. ПСУМС, 50. Словник жарґонної лексики української мови
- паніка — сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку. Мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих. Фразеологічний словник української мови
- паніка — ПЕРЕПОЛО́Х (переляк, який охопив багатьох людей, і спричинена ним поведінка), СПО́ЛОХ, РО́ЗРУХ, ПА́НІКА (сильний переляк, іноді безпідставний). Звістка про напади опришків у трьох місцях одночасно викликала переполох у всій окрузі (В. Словник синонімів української мови
- паніка — Па́ніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паніка — ПА́НІКА, и, ж. Раптове замішання, розгубленість або прояв страху при справжній чи уявній небезпеці (звичайно як масове явище). — Еге ж, страх — неприємна річ, що й казати. Дуже! Це мовби хвороба — тяжка і небезпечна, бо заразлива. Аякже!... Словник української мови в 11 томах