1. Словник української мови в 11 томах

паралітик

ПАРАЛІ́ТИК, а, ч. Людина, хвора на параліч.

Гладкий портьє, незграбний, як слон — і паралітик — наче вріс в жовту стіну (Коцюб., II, 1955, 411);

*Образно. Ми паралітики з блискучими очима, Великі духом, силою малі, Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі (Л. Укр., І, 1951, 113);

*У порівн. Блискавиця освітила перекошене, немов у паралітика, обличчя Зозулі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 169).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паралітик — паралі́тик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. паралітик — -а, ч. Людина, хвора на параліч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паралітик — ПАРАЛІ́ТИК, а, ч. Людина, хвора на параліч. Гладкий портьє, незграбний, як слон – і паралітик – наче вріс в жовту стіну (М. Коцюбинський); Рано овдовіла: чоловік вернувся з першої імперіалістичної паралітиком, трусило ним, увело в могилу... Словник української мови у 20 томах