1. Словник української мови в 11 томах

парафіянин

ПАРАФІЯ́НИН, а, ч. Віруючий, що належить до якої-небудь церковної парафії.

Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Март., Тв., 1954, 234);

Великі доходи церква одержувала [в XII ст.] також від численних поборів з парафіян (Іст. УРСР, І, 1953, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парафіянин — парафія́нин іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. парафіянин — І заст. парохіянин Особа, що належить до певної парафії Словник церковно-обрядової термінології
  3. парафіянин — [параф'ійаниен] -на, м. (на) -нов'і/ -н'і, мн. -йание, -йан Орфоепічний словник української мови
  4. парафіянин — -а, ч. Віруючий, що належить до якої-небудь церковної парафії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. парафіянин — ПАРАФІЯ́НИН, а, ч. Віруючий, що належить до якої-небудь церковної парафії. Коли парафіяни довідались, якого дістали пароха, то зачали відказувати (Л. Мартович); Самотню жінку, яка навіть хати своєї не має, парафіяни утримують багато років, харчують, одягають (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  6. парафіянин — ПАРАФІЯ́НИН церк., ПРИХОЖА́НИН. Стара маленька церковця могла вмістити дуже мало народу, .. дев'ять десятих парафіян стояли надворі (Г. Хоткевич); Поводження прихожан, завжди таке суворе й витримане під час воскресної молитви, здивувало священика (С. Голованівський). Словник синонімів української мови