паровичок
ПАРОВИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до парови́к.
Засперечався [Бовдюг] із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика. Зодяг сірячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами.. — і зачмихав благенький паровичок, скорився (Тют., Вир, 1964, 80);
— Давай, — махнув рукавичкою Григорій Григорович молодший, і паровичок рушив, корячись його хазяйській руці (Ю. Янов., II, 1954, 110).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паровичок — паровичо́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- паровичок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до паровик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паровичок — ПАРОВИЧО́К, чка́, ч. Зменш.-пестл. до парови́к. Засперечався [Бовдюг] із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика. Зодяг сірячину стару, поклав на плече скруток соломи, вперся ногами .. Словник української мови у 20 томах