1. Словник української мови в 11 томах

парокінний

ПАРОКІ́ННИЙ, а, е. Признач. для запрягання або запряжений парою коней.

З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожніх викотилася парокінна бричка (Фр., V, 1951, 159);

Назустріч повільно посувався парокінний віз (Дмит., Обпалені.., 1962, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парокінний — парокі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. парокінний — -а, -е. Признач. для запрягання або запряжений парою коней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. парокінний — ПАРОКІ́ННИЙ, а, е. Признач. для запрягання або запряжений парою коней. З-під пахучого темно-зеленого склепіння густої рябини і верб придорожніх викотилася парокінна бричка (І. Франко); Назустріч повільно посувався парокінний віз (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  4. парокінний — ПАРОКІ́ННИЙ, ДВОКІ́ННИЙ. Три парокінні підводи з бійцями виїхали з лісу (Д. Бедзик); Двокінна грабарка. Словник синонімів української мови