паросток

ПА́РОСТОК, тка, ч.

1. Молоде стебло рослини.

Садки червоніли молодими паростками (Мирний, IV, 1955, 119);

Сонце, смійся! Дощик, лийся! Линьте, краплі, до землі, щоб на грядах у зернятах кріпли паростки малі (Забіла, Одна сім’я, 1950, 61).

2. перен. Ознака, перші прояви того, що починає розвиватися; зародок.

В перших комуністичних суботниках В. І. Ленін побачив паростки нової, комуністичної організації праці (Вісник АН, 4, 1949, 3);

Каргат, хоч і молодий, та кільчаться, видно, в його душі паростки стародавньої інженерської етики (Шовк., Інженери, 1956, 187);

// Людина з першими проявами чогось нового, прогресивного.

Такі, як Ніна Корсун, — це нові, молоді паростки нашої сільської інтелігенції (Тич., III, 1957, 303);

// заст. Нащадок.

— Паростку Зевсів, владарю людей, Менелаю Атріде!..Не уник він лихого загину (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 80).

◊ Викорчо́вувати (ви́корчувати) до оста́ннього па́ростка — знищувати, забирати і т. ін. все.

— Тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь.. До останнього паростка викорчовують, до останньої ниточки. — Відрізали землю? — зразу догадався Круп’як (Стельмах, II, 1962, 182);

Пуска́ти (пусти́ти) па́росток:

а) починати рости.

Буряк зазеленів, розправив кущ, виложив по землі широкий лист, пустив молоді паростки (Горд., Дівчина.., 1954, 146);

б) (в кому — чому) проникати в свідомість, серце і т. ін.

Писар почув, що в йому запалюється злість, що вона пускає в його душі корінці й паростки та все глибше та ширше (Н.-Лев., IV, 1956, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

паросток

Значення в інших словниках