1. Словник української мови в 11 томах

пастівник

ПАСТІВНИ́К, а́, ч., діал. Пасовище.

Паслася [корова] на пастівнику одинцем на яких п’ятдесят кроків від решти худоби, зараз біля конюшини (Март., Тв., 1954, 248);

Коли не блукав [хлопчик] десь за коровою в лісі чи з гусьми на пастівнику, то сидьма сидів у кузні (Кол., Терен.., 1959, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пастівник — пастівни́к: пастбище [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
  2. пастівник — пастівни́к іменник чоловічого роду пасовище діал. Орфографічний словник української мови
  3. пастівник — див. пасовисько Словник синонімів Вусика
  4. пастівник — -а, ч., діал. Пасовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пастівник — ПАСТІВНИ́К, а́, ч., діал. Пасовище. Паслася [корова] на пастівнику одинцем на яких п'ятдесят кроків від решти худоби, зараз біля конюшини (Л. Мартович); Коли не блукав [хлопчик] десь за коровою в лісі чи з гусьми на пастівнику, то сидьма сидів у кузні (П. Словник української мови у 20 томах
  6. пастівник — ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал. Словник синонімів української мови