пасувати
ПАСУВА́ТИ¹, у́є, недок., до кого — чого, рідше кому — чому, з інфін. і без додатка. Бути зручним, прийнятним для кого-, чого— небудь; чимось подобати, годитися, відповідати кому-, чому-небудь.
Сама Ївга не пасувала до цього темного закутку вбозтва й пригніченості (Гр., II, 1963, 353);
Чому його називали Мишунею? Та тому, що ніяке інше ім’я до нього не пасувало — ні Михайло, ні Мишко, ні Михась. Лише — Мишуня (Ю. Янов., II, 1954, 129);
Голоси злилися з звуками гармонії, і Митрофанові здалося, що це та пісня, яка найкраще пасує до даної обстановки (Воскр., Весна.., 1939, 72);
Сивина приємно пасувала його бадьорій рухливості (Кач., II, 1958, 401);
Мамина правда, що не пасує в будній день парадувати в шовковій хустині (Вільде, Троянди.., 1961, 270).
Пасува́ти [до лиця́] — личити.
Блакитний капелюшок добре пасував їй до лиця (Сміл., Зустрічі, 1936, 24);
Через годину-дві він.. сидів перед дзеркалом і вив’язував уже третю краватку, бо всі чогось не пасували (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 346).
ПАСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок.
1. У карточній грі — відмовлятися від участі в розиграші або кидати гру (до наступного розиграшу).
[Терещенко:] Я різався? Боже спаси!.. Увесь час пасував. Мені незручно було одмовитись… Я карти ненавиджу! (Корн., II, 1955, 299).
2. перед ким — чим і без додатка, перен. Визнавати себе безсилим справитися з ким-, чим-небудь; відступати.
Чи він, старий січовик, коли-небудь пасував перед ворогом? (Добр., Очак. розмир, 1965, 227);
Радянська наука не пасує перед труднощами (Вл., Аргон. всесв., 1947, 106);
— У всякому ділі без наполегливості, любові і терпіння толку не буде. Люди з освітою, інженери, можна сказати, і ті пасували (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 187).
ПАСУВА́ТИ³, у́ю, у́єш, недок., спорт. Передавати м’яч, шайбу і т. ін. одному з гравців своєї команди.
Значення в інших словниках
- пасувати — (підходити комусь чимсь) відповідати, личити, припадати, подобати. Словник синонімів Полюги
- пасувати — пасува́ти 1 дієслово недоконаного виду відповідати комусь, чомусь; годитися пасува́ти 2 дієслово недоконаного виду відмовлятися від участі в грі; відступати пасува́ти 3 дієслово недоконаного виду передавати м'яч або шайбу у грі Орфографічний словник української мови
- пасувати — 1. (до чого) годитися, відповідати чому; (до лиця) личити, (до місця) випадати; 2. (у картах) не грати; П. (перед чим) відступати. Словник синонімів Караванського
- пасувати — I -ує, недок., до кого – чого, рідше кому – чому, з інфін. і без додатка. Бути зручним, прийнятним для кого-, чого-небудь; чимось подобати, годитися, відповідати кому-, чому-небудь. Пасувати [до лиця] — личити. II -ую, -уєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пасувати — 1. личити, зличити, випадати, випасти, годитися, оголитися, подобати 2. (карти) передавати, передати, попередавати Словник чужослів Павло Штепа
- пасувати — ПАСУВА́ТИ¹, у́є, недок., до кого, чого, кому, чому, з інфін. і без дод. Бути зручним, прийнятним для кого-, чого- небудь; чимось подобатися, годитися, відповідати кому-, чому-небудь. Словник української мови у 20 томах
- пасувати — пасува́ти 1. личити (ср, ст): Нова блакитна суконка дуже пасувала маленькій Дарусі, увиразнюючи її волошкові оченята (Авторка) ◊ пасу́є як горба́тий до стіни́ цілком не личить (ср, ст)||пасує як корові сідло... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пасувати — Ую, -уєш, недок. 1. Ухилятись від чогось. Пасувати від роботи. 2. студ. Тікати із занять. Не хвилюйся: ми завжди пасуєм літературу. Словник сучасного українського сленгу
- пасувати — ЛИ́ЧИТИ кому що, до чого (гармонувати із зовнішністю), ПАСУВА́ТИ кому що, до чого, ПІДХО́ДИТИ кому що, до чого, ДО ЛИЦЯ́ (БУ́ТИ ДО ЛИЦЯ́) кому що, у чому, ПРИСТАВА́ТИ кому що, до чого, розм., ЛО́ВКО кому в чому, розм., ІТИ́ (ЙТИ́) кому що, до чого, розм. Словник синонімів української мови
- пасувати — Пасува́ти, -су́ю, -су́єш до чого, кому пасува́ти, -су́ю, -су́єш (в грі) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)