педантично

ПЕДАНТИ́ЧНО. Присл. до педанти́чний.

Ні, виходить сухо, педантично, книжно… Лілея моя, здається, я на сей раз втеряла всякий дар слова (Л. Укр., V, 1956, 345);

Закрившись у своїй педантично прибраній кімнатці, поринувши в книжки, виплекав він цю самопогорду, самовпевненість, і справді вірить у свою безпомилковість! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 335);

Незручно і навіть трохи педантично повчав Булгаков адвоката (Кулик, Записки консула, 1958, 211);

Вова Порада.. вступає до повітряної академії. Завів суворий розпис дня і педантично дотримується режиму… (Коп., Тв., 1955, 382).