пеня
ПЕНЯ́, і́, ж.
1. Грошове стягнення за невиконання або прострочення взятих за домовленістю або встановлених законом зобов’язань.
2. заст. Штраф (у 1 знач.).
Накладали [пани] велику пеню на того, хто пропускав у жнива дні (Н.-Лев., II, 1956, 261);
[Кармелюк:] Бачте, справа така: я наклав на нього [пана Стася ] пеню і дав йому три дні строку, щоб її виплатив, а ні, то обіцяв сам навідатись до його в гості (Вас., III, 1960, 182);
Сотник знав кримінальні закони Речі Посполитої, якими керувалися і воєводства на Україні: за побій поселянина той закон карав грошовою пенею (Ле, Наливайко, 1957, 62).
3. заст. Незадоволення або скарга.
— На кого маєте пеню, скажіть: я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова (Кв.-Осн., II, 1956, 396).
◊ Зво́дити (звести́, наво́дити, навести́ і т. ін.) пеню́ на кого — що — те саме, що Зво́дити (звести́) на́клеп ( див. на́клеп).
— З щирого серця запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас ізводите, що, замісто Дениса, хочемо лукавим способом громаду одурити! (Гр., II, 1963, 355);
Склада́ти (скла́сти, злива́ти, зли́ти і т. ін.) пеню́ на кого — перекладати, звалювати провину на кого-небудь.
— Сама ходить по хатах, піддурює людей іти з собою, а на мене складає пеню (Н.-Лев., II, 1956, 338).
4. заст. Біда, горе.
— Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання,постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! Кожухи, свити погубили І з голоду в кулак трубили, Така нам лучилась пеня (Котл., І, 1952, 72);
Кахи! кахи! Се за гріхи мене пеня спіткала! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 134).
Значення в інших словниках
- пеня — Пеня́: — — напасть, дурниця [V] — кара, біда [22,IV] — напасть, дурниця [VIII] — тут: вина [52] — тут: лихо [7;5] — штраф, кара [23] — Пеня викладене як «напасть, дурниця» (486): «Я недалеко там якусь пеню на полі робив» (42). «Напасть» тут ні при чому. Словник з творів Івана Франка
- пеня — пеня́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири пені́ Орфографічний словник української мови
- пеня — Штраф, стягнення; ЗСТ. скарга; ФР. наклеп, провина; Б. З. напасть. Словник синонімів Караванського
- пеня — Неустойка (штраф, пеня) визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Н. (ш. Словник термінів законодавства України
- пеня — див. біда; нав'язливий Словник синонімів Вусика
- пеня — -і, ж. 1》 Санкція за невиконання або прострочення взятих за домовленістю або встановлених законом фінансових зобов'язань. 2》 заст. Штраф (у 1 знач.). 3》 заст. Незадоволення або скарга. 4》 заст. Біда, горе. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пеня — 1. гривна, вира, див. штраф 2. це халепа Словник чужослів Павло Штепа
- пеня — ПЕНЯ́, і́, ж. 1. Грошове стягнення за невиконання або прострочення взятих за домовленістю або встановлених законом зобов'язань. Нараховувати пеню. 2. заст. Штраф (у 1 знач.). Накладали [пани] велику пеню на того, хто пропускав у жнива дні (І. Словник української мови у 20 томах
- пеня — (англ. fіпе) законодавчофінансова міра впливу за порушення термінів сплати платежів і внесків. Економічний словник
- пеня — НЕЩА́СТЯ (нещаслива пригода, подія, що завдає кому-небудь страждання; душевний стан людини чи людей або соціально-моральний стан людей, народу, країни, зумовлений нещасливою подією, стражданням і т. ін.), БІДА́, ГО́РЕ підсил., ЛИ́ХО підсил. Словник синонімів української мови
- пеня — Пеня́, -ні́; -не́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пеня — Пеня́, -ні́ ж. 1) Напасть, бѣда. По п'ятінках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов'язала. Кв. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і шати приходять. Оце пеня!... Словник української мови Грінченка