перевертати

ПЕРЕВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех.

1. Повертати з одного боку на другий.

Її кидають на ослін.. Роберт перевертає Тамару на спину, хапає склянку води і хлюпає в обличчя (Хижняк, Тамара, 1959, 148);

// Повертати нижнім або протилежним боком догори.

Хлопець слухався діда. Коли одна половинка ножа нагрівалася, він перевертав його на другу. Руку все далі й далі гнало (Мирний, І, 1954, 179);

Онися перевернула матерію на другий бік і пересвідчилась, що матерія була на лице, та й швиргонула її на стіл (Н.-Лев., III, 1956, 170);

Іван вихопив у неї з рук мотузку, відтяг саночки до купи гною і перевернув догори полозками (Чорн., Потік.., 1956, 314);

Я зупинив патефон, перевернув пластинку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 165);

// Перекидати, валити набік.

Летять [троянці] і все перевертають, Як мух, Рутульців убивають (Котл., І, 1952, 254);

Вітя варить в казанку кашу. Перевертає, зачепивши ногою, казанок (Вас., III, 1960, 326);

Поспитала вітру мати, де посмів він пропадати: чи у скелищі сидів, чи трусив плоди садів, чи на морі бунтував, кораблі перевертав… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 18);

Зачервоніється [Оксана], засоромиться, рученьками закриється, перемовчить, та вп’ять за своє: поратись кинеться й гляди, те розіллє, те переверне, те розіб’є (Кв.-Осн., II, 1956, 431);

// Листати, гортаючи (сторінки, листки і т. ін.).

Послухай, Грицьку, лиш! чи це тобі втямки, Як зійдуться було до тебе парубки, А ти було й звелиш граматку їм читати, А сам почнеш було псавтир [псалтир] перевертати (Г.-Арт., Байки.., 1958, 46);

Лемішка любив молитись богу довго й голосно, кілька разів одривавсь од молитви, ходив по хазяйству, вертавсь і знов починав бубоніти, перевертаючи листки (Н.-Лев., І, 1956, 176);

Переверніть пудові журнали та пошукайте, чи нема там чого-небудь такого, як С[вяченая] в[ода] — і не турбуйтесь, бо, їй-богу, не найдете (Шевч., І, 1951, 376);

// Розгрібати й ворушити сіно, траву і т. ін.

Чую я — не спиться моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає, далі й вийшов (Вовчок, І, 1955, 74);

[Денис:] А бери лиш граблі та починай громадити, та, гляди, перевертай траву щоразу (Кроп., II, 1958, 430);

Іван вилами перевертав гній, а в грудях наростала злість на пана (Чорн., Визвол. земля, 1959, 26);

// Копати, орати землю.

Неможливим, над силу людську, здалося їй такий лан двома плугами перевернути (Л. Янов., І, 1959, 429);

Хай мокро на ниві. Хай тяжко орати. Та я переверну ще гори ріллі (С. Ол., Наші знайомі, 1948, 10);

// перен. Розглядаючи що-небудь з іншого боку, звертаючи увагу на щось інше, відмовлятися від попереднього.

— Тут-таки [на берегах Дніпра], може, знайдемо пам’ятки, — провадив він далі, — що перевернуть усі теорії про давні народи, які мешкали на цьому терені, і про впливи їх на пізніші культури (Коцюба, Нові береги, 1959, 140).

◊ Переверну́ти [весь] світ — зробити щось незвичайне, неможливе.

[1-й гість:] Ви, сваток, таки голова. [Гості:] Золота голова! Світ перевернемо з такою головою! (Мик., І, 1957, 74);

— Ось твій Петро хоче сам весь світ перевернути. Не переверне. Спробує гіркого — порозумнішає (Жур., Дорога.., 1948, 36);

Переверну́ти го́ри див. гора́;

Переверта́ти (переверну́ти) на свій лад — робити по-своєму.

Явдоха була пишна, горда. Як тільки оселилася, зараз почала все на свій лад перевертати, господарством заправляти (Мирний, І, 1949, 396);

Потроху та помалу усе панночка на свій лад перевернула, — життя і господарство (Вовчок, І, 1955, 108).

2. перев. у сполуч. із. сл. догори ногами, догори дном. Переривати, переворушувати десь все або багато чого-небудь з метою знайти когось, щось.

Не раз узимі.. траплялося, що слід опришка приводить до її хати, далі слід не йде — а приходять пушкарі, перевертають все догори ногами, стіни рубають зі злості, а знайти не можуть нічого (Хотк., II, 1966, 161);

Вночі жандарми прийшли в квартиру Комашка трусити; перетрусили усе, перевернули усе догори, забрали усі українські книжки, навіть українські ноти… (Н.-Лев., V, 1966, 309);

*Образно. [Іваненко:] Переверну все місто, але знайду [Варвару] (Корн., II, 1955, 279);

// Робити безладдя, усе перекидаючи.

З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (Коз., Вибр., 1947, 17);

— Пораділи, що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату згодні перевернути! (Вас., І, 1959, 121);

// Різко порушувати усталений, звичайний порядок.

То весела, весела [Мотря] — усе б догори дном перевернула, то зразу, наче зав’яже її, — сидить, думає, думає, часом плаче (Мирний, IV, 1955, 166);

[Куц:] Тут і голову загубити можна. Комісія за комісією. Перевертають інститут догори ногами (Мороз, П’єси, 1959, 219).

3. перен. Робити зовсім іншим, різко змінювати.

Прийшла була по неї лиха година з Дону, котра перевернула все її життя (Мирний, І, 1949, 240);

Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно революційного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя — атеїстом, а на 14 — соціалістом (Коцюб., III, 1956, 281);

Прийшла енергійна людина, стала на чолі комуністів, перевернула все: згуртувала актив, зібрала, запалила комсомольців (Вишня, І, 1956, 410);

// Виклика́ти в кого-небудь якесь сильне почуття, переживання; хвилювати;

// безос.

— Видно, добра книжка, коли отак перевернуло тебе… — усміхнувся Хома (Горький, ІІ, перекл. Ковганюка, 1952, 386).

◊ Переверта́ти (переверну́ти) ду́шу від чого, чим — викликати гостре почуття жалю, співчування і т. ін.

[Герасим:] Хай лірники гудуть про Лазарів та че-чоток виспівують, а ти ушквар такої, щоб серце боліло, щоб усю душу тобі перевернуло від жалю (Мирний, V, 1955, 77);

Гості й про закуску забули, а Савка Чемерис і чарки до рота не доніс: цей чортів Михей всю душу тобі може піснею перевернути (Зар., На.. світі, 1967, 3).

4. в що, на що, в кого, на кого, перен. Перетворювати на що-небудь інше, переводити в інший стан, надавати зовсім іншого вигляду.

Зійшов місяць і почав все перевертати в срібло: по хлібах побігли блискучі хвилі, на траві роса заграла (Григ., Вибр., 1959, 218);

[Передерій:] Хіба на те ми маємо свої Статути цехові та привілеї, Щоб з наших прав знущалися пани Та на рабів своїх перевертали! (Коч., Свіч. весілля, 1951, 126);

— Я вірила в майбутнє, мною керувала любов до тебе. Та життя перевернуло віру на зневір’я, щирість на брехню (Кол., Терен.., 1959, 362);

// Заворожуючи, перетворювати в кого-, що-небудь.

Перевернув [чарівник] Сороку в Дулю. Так і осталася вона (Гл., Вибр., 1957, 329).

◊ Переверта́ти (переверну́ти) на жарт що — надавати чому-небудь жартівливого змісту.

Мирон, нагодившись в кухню саме на цю розмову, знову все перевернув на жарт (Гончар, Людина.., 1960, 53).