переконувати
ПЕРЕКО́НУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Доводити що-небудь комусь, змушувати кого-небудь повірити у щось, погодитися з ким-, чим-небудь.
Товариші робітники, переконуйте селян і весь народ у необхідності створення загальної міліції взамін поліції і старого чиновництва! (Ленін, 31, 1973, 279);
— Під школу нам згодиться палац, — завзято переконував хліборобів Олександр Палійчук, — бо хіба то школа, що стоїть біля цвинтаря? (Стельмах, І, 1962, 614);
З ним можна сперечатися, йому можна доводити, його можна переконати. Він слухає завжди голосу правди (Коцюб., І, 1955, 463);
Катерина Іванівна відмовлялась від допомоги, але офіцер переконав її, що держава дає харчі і на неї з Іванком (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 19);
// Виявлятися, бути переконливим доказом, свідченням чого-небудь; бути достатнім для переконання когось у чому-небудь.
Так багато порядних думок губиться в масі фікцій і через те не переконує! (Л. Укр., III, 1952, 691);
В правильності нашої тактичної і організаційної лінії нас переконали насамперед наша багаторічна обізнаність з робітничим с.-д. рухом Росії і участь у ньому, а так само наші теоретичні, марксистські, переконання (Ленін, 25, 1972, 380);
Їм здавалося, що джура перекаже гетьманові всі їх розмови, але живе гаряче слово переконало й заспокоїло їх (Тулуб, Людолови, І, 1957, 82).
Переко́нувати (перекона́ти) себе́ — доводити самому собі доцільність, правильність певної думки, рішення і т. ін.
Часом дівчина переконувала себе, що нічого страшного не буде, полається пані графиня, погримає,.. але ж не з’їсть її… (Донч., III, 1956, 63);
Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Вільде, Сестри.., 1958, 20).
2. з інфін., із спол. щоб. Умовляти зробити що-небудь; схиляти до якогось рішення.
Сунули юрби біженців, і хоча радіо закликало до спокою та переконувало припинити цей нестримний потік, Париж порожнів (Ів., Таємниця, 1959, 133);
[Семпроній:] Все ж я б хотів тебе переконати, щоб ти не дав громаді сій загинуть (Л. Укр., II, 1951, 474);
[Княжич:] Я поїду за Варварою і по дорозі в аеропорт завезу її сюди. [Сагайдак (впевнено):] І я переконаю її не їхати (Дмит., Драм. тв., 1958, 513).
Значення в інших словниках
- переконувати — переко́нувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- переконувати — (кого в чім) доводити кому що; (з нст. що) пересвідчувати, упевняти, упевнювати, запевняти; (діяти) умовляти, схиляти, підбивати; п-к -УЮЧИЙ, що переконує, здатний <�покликаний> переконати, ПЕРЕКОНЛИВИЙ. Словник синонімів Караванського
- переконувати — див. радити Словник синонімів Вусика
- переконувати — -ую, -уєш, недок., переконати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Доводити що-небудь комусь, змушувати кого-небудь повірити у щось, погодитися з ким-, чим-небудь. 2》 з інфін., із спол. щоб. Умовляти зробити що-небудь; схиляти до якогось рішення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переконувати — ПЕРЕКО́НУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. 1. Доводити що-небудь комусь, змушувати кого-небудь повірити у щось, погодитися з ким-, чим-небудь. Словник української мови у 20 томах
- переконувати — ПЕРЕКОНА́ТИ (довести комусь що-небудь, змусити визнати щось), ПЕРЕУ́МИТИ діал., ПЕРЕВІ́РИТИ рідше; ПЕРЕСВІ́ДЧИТИ розм. (навівши факти). — Недок.: переко́нувати, переві́рювати, пересві́дчувати. Словник синонімів української мови
- переконувати — Переконувати, -ную, -єш сов. в. перекона́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Убѣждать, убѣдить. 2) Убѣждаться, убѣдиться въ чемъ по опыту. Я цього не переконав. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка