перемога

ПЕРЕМО́ГА, и, ж.

1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника.

Не радість, а тривога палала в його погляді. — Ой, ні, ще не зовсім перемога! — промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (Довж., І, 1958, 263);

Знали, що воно має от-от пролунати, були певні цього, повторювали його протягом усієї війни, а тепер вимовляли так, ніби вперше почули, ніби ніколи раніше не знали цього слова, не здогадувалися про його красу й велич. Перемога! (Загреб., Європа. Захід, 1961, 94);

// Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника.

Ці дипломи в різний час присуджено Сашкові за перемоги на змаганнях радіолюбителів-короткохвильовиків (Гончар, Тронка, 1963, 41);

Перемога в турнірі.

День Перемо́ги — день остаточної поразки фашистської Німеччини в другій світовій війні.

День Перемоги кожен рік По праву з гордістю стрічаєм (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 59);

Пі́ррова перемо́га — перемога, здобута внаслідок великих жертв, що її обезцінюють (за ім’ям епірського царя Пірра, який здобув перемогу над римлянами ціною тяжких втрат).

Прино́сити (принести́, покла́сти і т. ін.) що на вівта́р перемо́ги див. вівта́р.

2. перен. Успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь у результаті боротьби, подолання якихось труднощів.

Гуща і Прокіп перемогли.. Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними, чи за Хомою, який підбивав нищити все і все палити (Коцюб., II, 1955, 80);

Звістка про перемогу соціалістичної революції в Петрограді і Москві піднесла всю країну (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 53);

Нова видатна перемога Радянської країни в освоєнні космічного простору викликала найпалкіші відгуки в усьому світі (Літ. Укр., 23.ІІІ 1965, 1);

// Ствердження, доведення своєї більшої в порівнянні з чиєюсь сили, своєї вищості і т. ін.

Три дні і три ночі.. приборкували його Жайсак, Тайжан і ще два жигіти [джигіти]. Орел голодував, орел втрачав останні сили, але не визнавав перемоги людини (Тулуб, В степу.., 1964, 153).

Здобува́ти (здобу́ти) перемо́гу — досягати чого-небудь бажаного, жаданого і т. ін., подолавши всі перешкоди.

— По-перше, ти сам нерозважно вплутався у цю халепу і поставив під загрозу і себе і весь колектив, а по-друге, — в білих рукавичках перемоги не здобувають (Коз., Гарячі руки, 1960, 57).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перемога — (досягнення переваги в бою, змаганні) поет, звитяга, (цілковита) торжество, уроч. вікторія, (з великим успіхом) тріумф. Словник синонімів Полюги
  2. перемога — перемо́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. перемога — Звитяга, ур. побіда; (тор. жество) тріюмф; (у грі) виграш, успіх. Словник синонімів Караванського
  4. перемога — [пеиреимога] -гие, д. і м. -оз'і Орфоепічний словник української мови
  5. перемога — -и, ж. 1》 Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Орден Перемоги. Парад перемоги. || Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника. Перемога в турнірі. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. перемога — ПЕРЕМО́ГА, и, ж. 1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Не радість, а тривога палала в його погляді. – Ой, ні, ще не зовсім перемога! – промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (О. Словник української мови у 20 томах
  7. перемога — ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю. Словник синонімів української мови
  8. перемога — Перемо́га, -ги, -зі; -мо́ги, перемо́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. перемога — Перемо́га, -ги ж. Одолѣніе, побѣда, перевѣсъ. Словник української мови Грінченка