переселення

ПЕРЕСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. пересели́ти, переселя́ти і пересели́тися, переселя́тися.

Вже коли Руденки виберуться, то Ліщинська мене прокляне, її ніхто не може впевнити, що я в переселенні її квартирантів ні сном, ні духом не винувата (Л. Укр., V, 1956, 217);

Дід Григорій був не балакучий.. Особливо помітним стало це після його невдалого переселення на Далекий Схід у 1907 році (Довж., І, 1958, 75).

◊ Вели́ке пересе́лення наро́дів, іст. — пересування германських, сарматських, слов’янських та інших племен у II-VII ст., що сприяло падінню Римської імперії і формуванню романських, германських та слов’янських народностей.

Розглядуваний період [II ст. н. ери], що збігається з подіями, відомими в історії під назвою великого переселення народів, належить до числа найбурхливіших епох, сповнених збройними сутичками, в яких брали участь і східні слов’яни (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 343);

Пересе́лення наро́дів, ек., іст. — пересування великої кількості людей на значні відстані.

Капіталізм створив особливий вид переселення народів. Країни, які швидко розвиваються в промисловому відношенні, .. піднімають заробітну плату вище середнього і притягають найманих робітників з відсталих країн (Ленін, 24, 1972, 88).