перетертий

ПЕРЕТЕ́РТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перете́рти.

Ляля вивела Королькову аж за місто, на Коломацький шлях. Він уже злегка курився, висохлий на сонці і перетертий тисячами босих ніг нужденного перехожого люду (Гончар, II, 1954, 130);

Вона вмочила пампушку в колотуху, і сир, перетертий із молоком, горбкувато забілів на пухкому хлібі (Гуц., Скупана.., 1965, 96);

// перете́рто, безос. присудк. сл.

Вікна, двері, підлоги, ганочки, східці помито, перетерто, а де потрібно, то й підфарбовано (Коз., Сальвія, 1959, 31).

2. у знач. прикм. Зіпсований тертям.

О вісімнадцятій ноль-ноль Храмцов прийняв вахту. А через двадцять хвилин перетертий трос розірвався (Жур., Опов., 1956, 119);

— Бережись! — весело вигукнув Іван Юхимович, підіймаючи на вилах кілька перетертих, почорнілих снопів соломи (Руд., Остання шабля, 1959, 504).