перехрещений

ПЕРЕХРЕ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до перехрести́ти.

Море синіло в його очах, перехрещене пунктирами морських шляхів (Кучер, Чорноморці, 1956, 151);

Краса та.. дратувала й тривожила бентежними пахощами розмерзаючої землі, глибокою синявою перехрещеного колючим дротом неба (Коз., Гарячі руки, 1960, 35);

Він.. обсмикнув свою шкуратянку, підперезану і перехрещену через плечі кулеметними стрічками (Смолич, V, 1959, 651);

— Все готово, прошу ясновельможного пана, — відрапортував, випрямившись, панський камердинер Стефан, перехрещений в Теофана (Фр., II, 1950, 367);

Довелось Ярині, зразу ж перехрещеній на Кармелу, чимало попожити і в католицьких монастирях (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 136).

2. у знач. прикм. Розміщений навхрест.

На довгому дощатому столі з перехрещеними ніжками вишикувались у ряд пробірки (Збан., Переджнив’я, 1960, 8);

Десь поблизу від ритмічного погойдування вітру скрипіли перехрещені берези (Ле, Клен. лист, 1960, 34).