1. Словник української мови в 11 томах

перецінювати

ПЕРЕЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., перех., розм. Те саме, що переоці́нювати.

Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок. Мені нема чогось перецінювати те, з чим я жив. Мало часу (Ю. Янов., II, 1958, 13);

[Кассандра:] Тонкий фрігійський розум і гнучкий, — його зігнула Мойра і зломила, її правиця і важка й тверда, вона кує з народів зброю світа, а я і ти — ми тільки цвяхи в зброї. Не перецінюймо себе, Гелене (Л. Укр., II, 1951, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перецінювати — переці́нювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. перецінювати — -юю, -юєш, недок., перецінити, -ціню, -ціниш, док., перех., розм. Те саме, що переоцінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перецінювати — Переці́нювати, -ці́нюю, -ці́нюєш; переціни́ти, -ціню́, -ці́ниш, -ці́нять; переціни́, -ні́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. перецінювати — ПЕРЕЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕЦІНИ́ТИ, ціню́, ці́ниш, док., кого, що, розм. Те саме, що переоці́нювати. Почуття в мене вельми умовні: я тільки по звичці люблю чи не люблю когось, поважаю чи не поважаю певний учинок. Словник української мови у 20 томах
  5. перецінювати — Перецінювати, -нюю, -єш сов. в. перецінити, -ню́, -ниш, гл. 1) Переоцѣнивать, переоцѣнить. 2) Оцѣнивать, оцѣнить дороже чѣмъ слѣдуетъ. Словник української мови Грінченка