перстач
ПЕРСТА́Ч, у́, ч., бот. (Роtеntillа аlbа L.). Багаторічна трав’яниста рослина з прямостоячим або сланким стеблом, лапчастим листям та здебільшого жовтими квітками; використовується в народній медицині, а також як засіб для дублення шкіри та як барвник.
На схилах в пониженнях, де більше вологи, знаходимо перстач східний (Укр. бот. ж., XIII, 2, 1956, 38);
Напар зілля з перстачу у козиному пряженому молоці вважається сильним сечогінним засобом, який не подразнює нирок (Лікар. рослини.., 1958, 96).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- перстач — перста́ч іменник чоловічого роду рослина Орфографічний словник української мови
- перстач — -у, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячим або сланким стеблом, лапчастим листям та здебільшого жовтими квітками; використовується в народній медицині, а також як засіб для дублення шкіри та як барвник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перстач — ПЕРСТА́Ч, у́, ч., бот. Багаторічна трав'яниста рослина з прямостоячим або сланким стеблом, лапчастим листям та здебільшого жовтими квітками; використовується в народній медицині, а також як засіб для дублення шкіри та як барвник. Словник української мови у 20 томах
- перстач — Багаторічна рослина родини розових, поширена в зоні помірного клімату пн. півкулі; в Україні найпоширеніші п. повзучий і гусяча лапка; лікарські рослини, з кореневищ одержують дубильні речовини. Універсальний словник-енциклопедія
- перстач — Перстач, -ча́ м. — золотник. раст. Potentilla aurea. Шух. І. 20. Словник української мови Грінченка