1. Словник української мови в 11 томах

перст

ПЕРСТ, а́, ч., ц.-с., уроч., заст. Палець руки.

Чи зважусь я свої персти несмілі До золотої ліри простягти? (Граб., І, 1959, 312);

Суворий чернець стояв поряд, виразно показуючи перстом на карнавку, куди треба було кидати пожертви (Донч., III, 1956, 144).

◊ [Оди́н,] як перст — те саме, що Оди́н, як па́лець ( див. па́лець).

— Аж жалко на неї дивитись, як то плаче. Зосталася на старості як перст! (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 449);

Жив він [дід Устим] у напіврозваленій халупі, не мав ні жінки, ні дітей, був один, як перст (Перв., Невигадане життя, 1958, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перст — перст іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. перст — [перст] пеирста, м. (на) пеирс'т'і, мн. пеирсти, пеирс'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. перст — -а, ч., уроч., заст. Палець руки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перст — Палець, палюх, пальок, пальченя Словник чужослів Павло Штепа
  5. перст — ПЕРСТ, а́, ч., ц.-с., уроч., заст. Палець руки. Чи зважусь я свої персти несмілі До золотої ліри простягти? (П. Грабовський); Суворий чернець стояв поряд, виразно показуючи перстом на карнавку, куди треба було кидати пожертви (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах
  6. перст — Палець Словник застарілих та маловживаних слів
  7. перст — як (мов, ні́би і т. ін.) па́лець (перст). 1. зі сл. одино́кий, оди́н і под. Без сім’ї, без рідних, без близьких і т. ін. Назбирав він і грошей, і одежі… Навіщо? Хоч би сім’я,— тоді інша річ!... Фразеологічний словник української мови
  8. перст — ПА́ЛЕЦЬ (на руці), ПЕРСТ заст., уроч.; ПА́ЛЮХ діал. (перев. великий). На товстих куцих пальцях блищали важкі персні (І. Нечуй-Левицький); Боян персти розправив віщі, і під ними струни загули (Н. Забіла); — Треба наперсток собі купити. Словник синонімів української мови