1. Словник української мови в 11 томах

песиміст

ПЕСИМІ́СТ, а, ч. Песимістично настроєна людина; протилежне оптиміст.

Не в тім сила, чи поет молодий, чи старий, хворий чи здоровий, оптиміст чи песиміст у своєму житті, від того вірші його ні кращі, ні гірші (Л. Укр., V, 1956, 93);

Одне лихо — на милицях стрибає Сашко. Міною його покалічило ще хлопчаком.. Інший в такому стані.. став би нудьгарем, песимістом чорним, а Сашко ніскільки не піддався (Гончар, Тронка, 1963, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. песиміст — песимі́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. песиміст — [пеисием’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. песиміст — -а, ч. Песимістично настроєна людина; прот. оптиміст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. песиміст — Недовірок, зневірок, маркіта, хнюра Словник чужослів Павло Штепа
  5. песиміст — Песимі́ст, -та; -мі́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. песиміст — ПЕСИМІ́СТ, а, ч. Песимістично настроєна людина; протилежне оптиміст. Не в тім сила, чи поет молодий, чи старий, хворий чи здоровий, оптиміст чи песиміст у своєму житті, від того вірші його ні кращі, ні гірші (Леся Українка); Одне лихо... Словник української мови у 20 томах
  7. песиміст — песимі́ст особа, схильна бачити все в темному світлі; той, хто пройнятий песимізмом. Словник іншомовних слів Мельничука