1. Словник української мови в 11 томах

петлюрівець

ПЕТЛЮ́РІВЕЦЬ, вця, ч. Учасник петлюрівщини.

Петлюрівці і білополяки в паніці очищали залізничну колію (Довж., І, 1958, 207);

Петлюрівців звірячий шал, Гетьманське дике панування, Сусідів-хижаків знущання І куркулів хазяйнування Відбито і розбито вкрай (Рильський, II, 1960, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. петлюрівець — петлю́рівець іменник чоловічого роду, істота іст. Орфографічний словник української мови
  2. петлюрівець — -вця, ч. Учасник петлюрівщини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. петлюрівець — Петлю́рівець, -вця, -вцеві; -рівці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. петлюрівець — ПЕТЛЮ́РІВЕЦЬ, вця, ч. Солдат українського війська під орудою С. Петлюри. Петлюрівці і білополяки в паніці очищали залізничну колію (О. Довженко). Словник української мови у 20 томах