пильно
ПИ́ЛЬНО. Присл. до пи́льний¹.
Ольга мало що чула з розпитів братиків; вона спустила голівку й пильно приглядалася до багрової квітки (Кобр., Вибр., 1954, 157);
Тихо сіла Варка, коли Опанас матері письмо читав, і слухала так пильно, що, коли згадав Дмитро про неї та ще за чоботи — розплакалася (Кос., Новели, 1962, 74);
— Потривай, пане отамане, — одказав Кобза, пильно глянувши на Кривоноса, — тоді ми з тобою побратаємось і я пристану до тебе, як ти усіх нас приймеш до свого загону (Стор., І, 1957, 401);
Все чує вухо, пильно стежить око І серце теж події провіща (Бажан, Вибр., 1940, 173);
Взяв [лірник] своє убрання Та ціпок дубовий, щоб сміліше йти, Попрощавсь з сім’єю; на саме ж прощання Приказав бандуру пильно берегти (Щог., Поезії, 1958, 397);
[Золотницький:] Скажи, чи дуже тобі пильно до табору вертатися? Чи можна й забаритися в дорозі? (Гр., II, 1963, 540);
Ту поему вірш по віршу Я складав старанно, пильно, Перелічував трохеї, Розміряв їх так прихильно (Сам., І, 1958, 149);
Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян (Рильський, III, 1961, 211).
Значення в інших словниках
- пильно — Пи́льно: — терміново [53] Словник з творів Івана Франка
- пильно — пи́льно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пильно — див. скоро Словник синонімів Вусика
- пильно — Присл. до пильний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пильно — Пи́льно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пильно — ПИ́ЛЬНО. Присл. до пи́льний¹. Ольга мало що чула з розпитів братиків; вона спустила голівку й пильно приглядалася до багрової квітки (Н. Словник української мови у 20 томах