пирхання
ПИ́РХАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́рхати.
Він купався, зайшовши по груди у річку, і, поринаючи й надовго зникаючи під водою, а то виринаючи знов з пирханням та кректанням, невдоволено кричав до тих, що були на березі (Довж., І, 1958, 396);
Сюди, в просторе приміщення барака, глухо долітають звуки важкої праці. Гудки, пирхання й гуркіт машин, скрегіт залізних конструкцій (Донч., І, 1956, 161).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пирхання — пи́рхання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- пирхання — -я, с. Дія за знач. пирхати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пирхання — ПИ́РХАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́рхати. Він купався, зайшовши по груди у річку, і, поринаючи й надовго зникаючи під водою, а то виринаючи знов з пирханням та кректанням, невдоволено кричав до тих, що були на березі (О. Словник української мови у 20 томах