писанка

ПИ́САНКА, и, ж. Розмальоване великоднє куряче або декоративне, звичайно дерев’яне, яйце.

Настав великдень.. По службі божій щиро з ним Поцілувалася дівчина. І писанок, і крашанок, Всього Трохиму надавала (Рудан., Тв., 1959, 63);

Я вийняв крашанку, чи, краще, писанку. На ній по білому йшли навскоси чорні смуги (Сам., II, 1958, 332);

Писанки — здебільшого з дерева — стали декоративним оздобленням майже в кожній гуцульській хаті (Хлібороб Укр., 1, 1965, 28);

// перен. Про що-небудь приємне, красиве.

Життя — писанка, та шкода, що в материнім череві не засновано доброї школи, щоб життя з пелюшок обома жменями брати (Ле, Міжгір’я, 1953, 294);

Чимало зусиль витратили мешканці відомого на весь світ села [Шевченкове], щоб причепурити його, перетворити у справжню писанку (Чаб., Шляхами.., 1961, 89);

// перен. Вродлива дівчина, жінка.

Ян Гуцульський прибув з Поділля, привіз і свою писанку-дочку, щоб уперше показати її на люди дорослою, вихованою (Ле, Україна, 1940, 28);

// перен., зневажл. Фарбована, розмальована, занадто яскраво вбрана жінка, дівчина.

— Невідомо, хто кого перетягне, чи Марія Василину, чи Василина Марію, — говорили чоловіки, — бач, як убралась! А станом крутить, як чорт перед заутренею. Треба держати дочок далі од цих писанок (Н.-Лев., II, 1956, 123).

Як (мов, на́че, ні́би і т. ін.) пи́санка:

а) хто-небудь дуже строкатий або яскраво розмальований.

Копри і труби, де ти оком кинеш… Все більше їх!.. Як писанка лани (Сос., Поезія.., 1961, 51);

Який чудовий хвартух! Їй-богу, наче писанка (Н.-Лев., II, 1956, 104);

б) дуже красивий, гарний (про будову, селище і т. ін.).

[Марко:] Посадимо, діти, садочок, зацвіте він, то знов буде наше село, мов писанка (Мороз, П’єси, 1959, 48);

Село на нашій Україні — Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло (Шевч., II, 1953, 9);

в) гарний на вроду, вродливий (звичайно про жінку, дівчину).

— Приходь, найду тобі дівчину, як писанку (Стельмах, І, 1962, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. писанка — (художньо розмальоване яйце) яйце, (якщо лише однією фарбою) крашанка. Словник синонімів Полюги
  2. Писанка — Пи́санка іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. писанка — див. яйце Словник синонімів Вусика
  4. писанка — [писанка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, мн. пиесанки, пиесанок дв'і писанкие Орфоепічний словник української мови
  5. писанка — -и, ж. Розмальоване великоднє куряче або декоративне, звичайно дерев'яне, яйце. || перен. Про що-небудь приємне, красиве. || перен. Вродлива дівчина, жінка. || перен., зневажл. Фарбована, розмальована, занадто яскраво вбрана жінка, дівчина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. писанка — Пи́санка, -нки, -нці; -нки́, -но́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. писанка — ПИ́САНКА, и, ж. Розмальоване великоднє куряче або декоративне, звичайно дерев'яне, яйце. Настав Великдень .. По службі божій щиро з ним Поцілувалася дівчина. І писанок, і крашанок, Всього Трохиму надавала (С. Словник української мови у 20 томах
  8. писанка — Куряче яйце, вкрите різнобарвним орнаментом; в Україні мала прототипи у кам'янках неолітичної, дряпанках чи скробанках бронзової та київських глиняних... Універсальний словник-енциклопедія
  9. писанка — носи́тися як (мов, ні́би і т. ін.) з пи́санкою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу комусь, чомусь. — І ти, хлопче, з тою Оленою носишся як з писанкою! (М. Томчаній). як (мов, на́че і т. ін.) пи́санка. 1. Який вражає надзвичайною гармонією барв, ліній і... Фразеологічний словник української мови
  10. писанка — ПИ́САНКА (розмальоване куряче, а також декоративне яйце); КРА́ШАНКА, МАЛЬО́ВАНКА, СЛИ́ВКА розм. (пофарбоване). Я вийняв крашанку, чи, краще, писанку. На ній по білому йшли навскоси чорні смуги (В. Самійленко); Розрізняють писанки.. Словник синонімів української мови
  11. писанка — Пи́санка, -ки ж. 1) Пасхальное яйцо, расписанное разноцвѣтными узорами. Чуб. VII. 385. 2) Санки-писанки. Изукрашенныя сани. Ей через гору Галилейськую, там от мі біжат санки-писанки. Гол. II. 13. ум. писаночка. Словник української мови Грінченка