пискливо
ПИСКЛИ́ВО. Присл. до пискли́вий.
Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (Кол., Терен.., 1959, 36);
— А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб, — пискливо внесло пропозицію якесь замурзане хлоп’я (Головко, І, 1957, 183);
*Образно. Кларнет пискливо тягне краков’яка, Мазурки плине повідь голуба (Мал., Книга.., 1954, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пискливо — пискли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пискливо — Присл. до пискливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пискливо — ПИСКЛИ́ВО. Присл. до пискли́вий. Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (П. Колесник); – А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб, – пискливо внесло пропозицію якесь замурзане хлоп'я (А. Словник української мови у 20 томах