пискливо
ПИСКЛИ́ВО.
Присл. до пискли́вий.
Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (П. Колесник);
– А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб, – пискливо внесло пропозицію якесь замурзане хлоп'я (А. Головко);
* Образно. Кларнет пискливо тягне краков'яка, Мазурки плине повідь голуба (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пискливо — пискли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пискливо — Присл. до пискливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пискливо — ПИСКЛИ́ВО. Присл. до пискли́вий. Розставивши, як чорногуз, свої довгі ноги, він по-жіночому пискливо зареготав (Кол., Терен.., 1959, 36); — А що, коли б оцей колодязь та перенести туди, на горб... Словник української мови в 11 томах