пискливий
ПИСКЛИ́ВИЙ, а, е.
Пронизливо-високий, звичайно неголосний та протяжливий (про деякі звуки – голос, крик і т. ін.).
– Емене-ее! – почулася од села така ж писклива відповідь (М. Коцюбинський);
У третьому дворі тоненьким, пискливим голоском не дуже впевнено обізвався молодий півник... (І. Рябокляч);
// Який характеризується такими звуками або наявністю таких звуків.
З другої світлиці почувся пискливий плач дитини (М. Коцюбинський);
На палубі писклива дитяча метушня. Чотирнадцятилітки – найстаріші між дітьми – дають лад дрібноті (Ю. Яновський);
// Який утворює пронизливо високі звуки (про предмети).
Пискливий чортик у губах дитячих – Набридна річ (М. Рильський);
Рояль хрипить, безсило клацає жовтими іклами клавіатури, і мені здається, що скрипаль сьогодні має намір перепиляти свою пискливу скрипку (П. Колесник);
// Який говорить тонким голосом (перев. про малих дітей).
В гімназії .. у величезному коридорі в кипучій каші гімназистів, од вусатих восьмикласників до пискливих “приготовишок” ходив [Павлуша] приголомшений (А. Головко).
Значення в інших словниках
- пискливий — пискли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- пискливий — Писклявий, пискучий. Словник синонімів Караванського
- пискливий — -а, -е. Пронизливо-високий, звичайно неголосний та протяжливий (про деякі звуки – голос, крик і т. ін.). || Який характеризується такими звуками або наявністю таких звуків. || Який утворює пронизливо-високі звуки (про предмети). || Який говорить тонким голосом (перев. про малих дітей). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пискливий — ВИСО́КИЙ (про звук, голос — який звучить високо), ТОНКИ́Й, ПИСКЛИ́ВИЙ (ПИСКЛЯ́ВИЙ) (також про крик). — Відчиніть, відчиніть, добрий чоловіче.., — говорила Маруся високим голосом (Г. Словник синонімів української мови
- пискливий — ПИСКЛИ́ВИЙ, а, е. Пронизливо-високий, звичайно неголосний та протяжливий (про деякі звуки — голос, крик і т. ін.). — Емене-ее! — почулася од села така ж писклива відповідь (Коцюб. Словник української мови в 11 томах