письмовник
ПИСЬМО́ВНИК, а, ч., заст. Збірник зразків для листування.
[Маруся:] Вася мені вчора про неї так сказав: «Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні». А я йому й кажу: «Що ж, Васю, може, у неї письмовник є…» (Корн., II, 1955, 57);
У давнину в нас були вельми популярні, а в декотрих країнах видаються й нині так звані письмовники. В них можна було знайти зразки листів мало не на всі випадки життя (Наука.., 9, 1970, 61);
// У XVIII ст. — довідник для самоосвіти з мови і літератури.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- письмовник — письмо́вник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- письмовник — -а, ч., заст. Збірник зразків для листування. || У 18 ст. – довідник для самоосвіти з мови і літератури. Великий тлумачний словник сучасної мови
- письмовник — ПИСЬМО́ВНИК, а, ч., заст. Збірник зразків для листування. [Маруся:] Вася мені вчора про неї так сказав: “Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні”. А я йому й кажу: “Що ж, Васю, може, у неї письмовник є...” (О. Словник української мови у 20 томах