1. Словник української мови в 11 томах

пичка

ПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до пи́ка.

Мала [дитина] жовту, наче з воску або з весняного снігу, зліплену пичку, витріщені через силу, малі, мутні оченята (Григ., Вибр., 1959, 45);

На кругленькій пичці Чирви-Воздвиженського заблукала якась кривенька, загадково-глузлива посмішечка (Коз., Сальвія, 1956, 107).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пичка — див. лице Словник синонімів Вусика
  2. пичка — -и, ж. Зменш. до пика. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пичка — ПИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до пи́ка. Мала [дитина] жовту, наче з воску або з весняного снігу, зліплену пичку, витріщені через силу, малі, мутні оченята (Грицько Григоренко); На кругленькій пичці Чирви-Воздвиженського заблукала якась кривенька, загадково-глузлива посмішечка (В. Козаченко). Словник української мови у 20 томах
  4. пичка — Пи́ка, -ки ж. Морда, рожа. Як дам тобі ляща я в пику. Котл. Ен. І. 33. Як вихватить дід із воза велику притику, побив бабі, помолов голову і пику. Мет. 472. Пикою закрутив. Не понравилось. ум. пи́чка. Словник української мови Грінченка