1. Словник української мови в 11 томах

пишання

ПИША́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. пиша́тися.

Мелашка.. просто і не без пишання хлопцем, як сином, розповіла і про останню подію захоплення Богдана пригожою черницею (Ле, Хмельницький, І, 1957, 233);

Хома.. вмів якось одразу відокремити суттєве від несуттєвого, велике від незначного. І він розповідав угорцеві про це .. з пишанням та величанням (Гончар, III, 1959, 221).

2. ким, чим і без додатка. Те саме, що пиха́.

Хоцінський своїм підмальованим оповіданням.. розбуркав у йому гордість своїм родом, пишання своїм панством (Н.-Лев., І, 1956, 158);

Хто шукає щастя-долі У розкошах та пишанні; Я ж у щирому братанні Та в труді на ріднім полі (Вороний, Вибр., 1959, 180).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пишання — пиша́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. пишання — -я, с. 1》 Дія за знач. пишатися. 2》 ким, чим і без додатка. Те саме, що пиха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пишання — ПИША́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пиша́тися. Мелашка .. просто і не без пишання хлопцем, як сином, розповіла і про останню подію захоплення Богдана пригожою черницею (Іван Ле); Хома .. Словник української мови у 20 томах
  4. пишання — Пиша́ння, -ня с. Важничанье, гордость. Ой чи є де дівка пишна, що в поділках лиштва? Ой як лиштва подереться, пишання минеться. Чуб. V. 165. Словник української мови Грінченка