1. Словник української мови в 11 томах

плаваючий

ПЛА́ВАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до пла́вати.

Шукав [Черниш] поглядом плаваючу в димах ціль, не помічаючи, окрім неї, нікого й нічого (Гончар, III, 1959, 415);

// У знач. прикм.

Плаваючий лід зображається [на картах] на блакитному фоні морів білими вугластими знаками (Фіз. геогр., 5, 1956, 119).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плаваючий — пла́ваючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. плаваючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до плавати. || у знач. прикм. || Що коливається залежно від попиту і пропозиції (про валюту, її курс у міжнародних валютних відносинах). || Що міняє положення (про технічний пристрій). Система плаваючих ножів електробритви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плаваючий — ПЛА́ВАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пла́вати. Шукав [Черниш] поглядом плаваючу в димах ціль, не помічаючи, окрім неї, нікого й нічого (О. Гончар); // у знач. прикм. Плаваючий лід зображається [на картах] на блакитному фоні морів білими вугластими знаками (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах