плаксій
ПЛАКСІ́Й, я́, ч., розм.
1. Те саме, що пла́кса.
— Я лише рюмсів і плаксіїв не люблю (Фр., VI, 1951, 178);
Катруся ніколи, ніколи не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (Донч., VI, 1957, 426).
2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.).
Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, — весна минеться (Бойч., Молодість, 1949, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плаксій — плаксі́й іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- плаксій — Плакса, рюма, рюмса, тонкослізка, рева, нюня, плаксун, ід. мішок сліз. Словник синонімів Караванського
- плаксій — див. плаксивий Словник синонімів Вусика
- плаксій — -я, ч., розм. 1》 Те саме, що плакса. 2》 перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- плаксій — Плаксі́й, -ія́, -іє́ві, -іє́м; -ксії́, -ії́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- плаксій — ПЛАКСІ́Й, я́, ч., розм. 1. Те саме, що пла́кса. – Я лише рюмсів і плаксіїв не люблю (І. Франко); Катруся ніколи, ніколи не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (О. Донченко). 2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- плаксій — ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи. Словник синонімів української мови
- плаксій — Плаксій, -сія м. Плакса. Черк. у. Словник української мови Грінченка