1. Словник української мови в 11 томах

пленарний

ПЛЕНА́РНИЙ, а, е.

1. Який відбувається за участю всіх членів виборного керівного органу якої-небудь організації.

ЦК КПРС проводить не менше одного пленарного засідання на шість місяців (Статут КПРС, 1971, 33).

2. Який відбувається за участю всіх, хто є на конференції, засіданні, з’їзді і т. ін.

На пленарних і секційних засіданнях [VI Всесоюзного з’їзду анатомів, гістологів та ембріологів] було заслухано й обговорено близько 550 наукових доповідей (Наука.., 8, 1958, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пленарний — плена́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. пленарний — [плеинарнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. пленарний — -а, -е. 1》 Який відбувається за участю всіх членів виборного керівного органу якої-небудь організації. 2》 Який відбувається за участю всіх, хто є на конференції, засіданні, з'їзді і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пленарний — (збір) всечленний Словник чужослів Павло Штепа
  5. пленарний — Плена́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пленарний — ПЛЕНА́РНИЙ, а, е. 1. Який відбувається за участю всіх членів виборного керівного органу якої-небудь організації. 2. Який відбувається за участю всіх, хто є на конференції, засіданні, з'їзді і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  7. пленарний — плена́рний (від лат. plenarius – повний) повний, загальний, за участю всього складу якоїсь організації (про збори). Див. пленум. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. пленарний — СПІ́ЛЬНИЙ (який виконується, здійснюється, проявляється усіма — в суспільстві, групі, колективі), КОЛЕКТИ́ВНИЙ, СУКУ́ПНИЙ, ГУРТОВИ́Й, СУМІ́СНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ поет.; ГРУПОВИ́Й (який здійснюється групою осіб); КОЛЕГІА́ЛЬНИЙ (перев. про ухвалу, обговорення і... Словник синонімів української мови