плоть
ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу).
Тут кость і плоть і жир шкварчали (Котл., І, 1952, 272);
Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту, що складається з двох відокремлених і прямо протилежних начал: плоті і душі (Наука.., 8, 1959, 45);
// Людське тіло як носій, джерело чуттєвості.
Бий поклони! І плоть старечу усмиряй. Святе писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай (Шевч., II, 1963, 55);
Не було в тім парубоцькім збентеженні грішного збурення плоті, а схвилювала хлопця лиш незборима сила дівочої краси (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 350);
// перен., книжн. Конкретний матеріальний зміст чого-небудь.
Для художника явище є тією плоттю, на основі якої він тільки і може вірно розкрити дійсність (Мист., 2, 1956, 16).
∆ Кра́йня плоть — складка шкіри на кінці чоловічого статевого органа.
Справжнім фімозом можна вважати лише такий ступінь звуження крайньої плоті, коли з’являється утруднення в сечовипусканні і затримка сечі (Хвор. дит. віку, 1955, 196).
◊ Во пло́ті — втілений у реальний, матеріальний образ.
І сина божія во плоті На тій Голгофі розп’яла [Іудея] Межи злодіями (Шевч., II, 1963, 282);
Набира́ти (набра́ти) пло́ті і кро́ві — втілюватися в певній формі, наповнюватися конкретним змістом;
Одна́ (єди́на) плоть — одне нерозривне ціле.
Мені здається, що ми — одне ціле: одна думка, одна плоть. І вже не лише у неї болить вивихнута нога, а біль і жаль пронизує всього мене (Збан., Малин. дзвін, 1958, 222);
Його [В. Маяковського] рядки, немов бичі свистючі, Пекли й разили, щоб навік збороть, Проти ворожої ставав він тучі, Бо знав, що клас і він — єдина плоть (Рильський, III, 1961, 62);
Плоть і кров чия; Плоть від (од) пло́ті кого, чого: а) рідна дитина, дитя.
І вперше він синам сказав: — Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (Бажан, Вибр., 1940, 164);
б) породження.
Партія — плоть і кров нашого народу (Цюпа, Україна.., 1960, 300);
Радянська творча інтелігенція є плоть від плоті народу, невід’ємна його частина (Рад. літ-во, 7, 1967, 4);
У плоть і кров увійти́ (ввійти́) — цілком укоренитися, стати невід’ємною частиною чого-небудь.
Усе це [хатина, річка, квіти], звичайно, нам рідне, до болю знайоме, Це те, що з дитинства ввійшло в нашу плоть, в нашу кров (Гірник, Друзі.., 1953, 7).
Значення в інших словниках
- плоть — плоть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- плоть — Тіло, ЗСТ. м'ясо; (антипод духу) фізіологія, емоційність, чуттєвість. Словник синонімів Караванського
- плоть — -і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). || Людське тіло як носій, джерело чуттєвості. || перен., книжн. Конкретний матеріальний зміст чого-небудь. Крайня плоть — складка шкіри на кінці чоловічого статевого органа або клітора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плоть — Тіло Словник чужослів Павло Штепа
- плоть — ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу). Тут кость і плоть і жир шкварчали (І. Котляревський); Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту... Словник української мови у 20 томах
- плоть — вхо́дити / ввійти́ в плоть і (в) кров, книжн. 1. кого, чого. Ставати невід’ємною складовою частиною, основною особливістю, рисою чи властивістю кого-, чого-небудь. Фразеологічний словник української мови
- плоть — ТІ́ЛО (організм людини або тварини в цілому), ТІЛЕСА́ мн., заст., ПРАХ книжн., заст.; ПЛОТЬ (на противагу психіці, духовному началу). Дощ застав мене в цім малиняку і зросив мене до голого тіла (М. Грушевський); Так, чистий суфіє! я п'ю. Словник синонімів української мови
- плоть — Плоть, -ти ж. = плит. Шух. І. 183. Словник української мови Грінченка