плоть

ПЛОТЬ, і, ж. Тіло людини або інших живих істот (на противагу психіці, духовному началу).

Тут кость і плоть і жир шкварчали (Котл., І, 1952, 272);

Вони [релігія й ідеалізм] розглядали її [людину] як істоту, що складається з двох відокремлених і прямо протилежних начал: плоті і душі (Наука.., 8, 1959, 45);

// Людське тіло як носій, джерело чуттєвості.

Бий поклони! І плоть старечу усмиряй. Святе писаніє читай, Читай, читай та слухай дзвона, А серцеві не потурай (Шевч., II, 1963, 55);

Не було в тім парубоцькім збентеженні грішного збурення плоті, а схвилювала хлопця лиш незборима сила дівочої краси (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 350);

// перен., книжн. Конкретний матеріальний зміст чого-небудь.

Для художника явище є тією плоттю, на основі якої він тільки і може вірно розкрити дійсність (Мист., 2, 1956, 16).

∆ Кра́йня плоть — складка шкіри на кінці чоловічого статевого органа.

Справжнім фімозом можна вважати лише такий ступінь звуження крайньої плоті, коли з’являється утруднення в сечовипусканні і затримка сечі (Хвор. дит. віку, 1955, 196).

◊ Во пло́ті — втілений у реальний, матеріальний образ.

І сина божія во плоті На тій Голгофі розп’яла [Іудея] Межи злодіями (Шевч., II, 1963, 282);

Набира́ти (набра́ти) пло́ті і кро́ві — втілюватися в певній формі, наповнюватися конкретним змістом;

Одна́ (єди́на) плоть — одне нерозривне ціле.

Мені здається, що ми — одне ціле: одна думка, одна плоть. І вже не лише у неї болить вивихнута нога, а біль і жаль пронизує всього мене (Збан., Малин. дзвін, 1958, 222);

Його [В. Маяковського] рядки, немов бичі свистючі, Пекли й разили, щоб навік збороть, Проти ворожої ставав він тучі, Бо знав, що клас і він — єдина плоть (Рильський, III, 1961, 62);

Плоть і кров чия; Плоть від (од) пло́ті кого, чого: а) рідна дитина, дитя.

І вперше він синам сказав: — Товариші, Товариші мої, мої великі діти, Моя і кров і плоть, сподіванка моя! (Бажан, Вибр., 1940, 164);

б) породження.

Партія — плоть і кров нашого народу (Цюпа, Україна.., 1960, 300);

Радянська творча інтелігенція є плоть від плоті народу, невід’ємна його частина (Рад. літ-во, 7, 1967, 4);

У плоть і кров увійти́ (ввійти́) — цілком укоренитися, стати невід’ємною частиною чого-небудь.

Усе це [хатина, річка, квіти], звичайно, нам рідне, до болю знайоме, Це те, що з дитинства ввійшло в нашу плоть, в нашу кров (Гірник, Друзі.., 1953, 7).