1. Словник української мови в 11 томах

плохута

ПЛОХУ́ТА, и, ж., діал. Несміла людина.

— Плохута він у нас, а тут міські все такі бистрі — і пари йому між ними немає (Мирний, IV, 1955, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плохута — див. бідний; слабодухий Словник синонімів Вусика
  2. плохута — -и, ч. і ж., діал. Несміла людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плохута — ПЛОХУ́ТА, и, ж., діал. Несмілива людина. – Плохута він у нас, а тут міські все такі бистрі – і пари йому між ними немає (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах