плювок
ПЛЮВО́К, вка́, ч. Виплюнутий згусток слини, мокротиння і т. ін.
Він плюнув з такою люттю, що плювок його ляпнувся об.. долівку з дзвоном, як скляна кулька (Перв., Дикий мед, 1963, 79).
◊ Плюво́к у ду́шу — зневага, образа, що зачіпає найдорожче, заповітне.
*У порівн. Криві посмішки одного, другого, косий погляд головного агронома — це було для нього, як плювок у душу (Жур., Вел. розмова, 1955, 77).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плювок — плюво́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- плювок — -вка, ч. Виплюнутий згусток слини, мокротиння і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плювок — ПЛЮВО́К, вка́, ч. Виплюнутий згусток слини, мокротиння і т. ін. Він плюнув з такою люттю, що плювок його ляпнувся об .. долівку з дзвоном, як скляна кулька (Л. Первомайський). ◇ (1) Плюво́к у ду́шу – образа, зневага, що зачіпає найдорожче. Словник української мови у 20 томах
- плювок — плюво́к у ду́шу. Образа, зневага, що зачіпає найдорожче. Криві посмішки одного, другого, косий погляд головного агронома — це було для нього, як плювок у душу (Є. Журахович). Фразеологічний словник української мови