1. Словник української мови в 11 томах

плюгавити

ПЛЮГА́ВИТИ, влю, виш; мн. плюга́влять; недок., перех., зневажл.

1. Робити брудним, нечистим; бруднити.

Містечко.. плюгавить.. небо з мокрих димарів (Панч, На калин. мості, 1965, 106).

2. перен. Те саме, що ганьби́ти 1.

Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Март., Тв., 1954, 195);

// Оскверняти, поганити.

Народ одностайно вирішив вимести оунівське сміття з нашої вільної української землі, щоб не плюгавило воно наших днів, не затьмарювало радості нашого щасливого життя (Мельн., Коли кров.., 1960, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюгавити — плюга́вити дієслово недоконаного виду зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. плюгавити — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  3. плюгавити — -влю, -виш; мн. плюгавлять; недок., перех., зневажл. 1》 Робити брудним, нечистим; бруднити. 2》 перен. Те саме, що ганьбити 1). || Оскверняти, поганити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плюгавити — ПЛЮГА́ВИТИ, влю, виш; мн. плюга́влять; недок., кого, що, зневажл. 1. Робити брудним, нечистим; бруднити. Містечко .. плюгавить .. небо з мокрих димарів (П. Панч). 2. перен. Те саме, що ганьби́ти... Словник української мови у 20 томах
  5. плюгавити — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. плюгавити — Плюгавити, -влю, -виш гл. = плюганити. Желех. Словник української мови Грінченка