1. Словник української мови в 11 томах

плюскотіння

ПЛЮСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією.

Кузьмін.. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Збан., Сеспель, 1961, 59);

Ритмічне плюскотіння почулося позаду.. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (Собко, Матв. затока, 1962, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюскотіння — плюскоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. плюскотіння — див. плескіт; хлюпання Словник синонімів Вусика
  3. плюскотіння — -я, с. Дія за знач. плюскотіти і плюскотітися і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плюскотіння — ПЛЮСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією. Кузьмін .. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Ю. Збанацький); Ритмічне плюскотіння почулося позаду .. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (В. Собко). Словник української мови у 20 томах