плюскотіння

Значення в інших словниках

1. плюскотіння — плюскоті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. плюскотіння — -я, с. Дія за знач. плюскотіти і плюскотітися і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плюскотіння — ПЛЮСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією. Кузьмін .. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Ю. Збанацький); Ритмічне плюскотіння почулося позаду .. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
4. плюскотіння — ПЛЮСКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. плюскоті́ти і плюскоті́тися і звуки, утворювані цією дією. Кузьмін.. не чує ніжного плюскотіння хвиль об берег (Збан., Сеспель, 1961, 59); Ритмічне плюскотіння почулося позаду.. На своєму скіфі пливла Інна Варламова (Собко, Матв. затока, 1962, 100). Словник української мови в 11 томах