1. Словник української мови в 11 томах

поблизький

ПО́БЛИЗЬКИЙ, а, е. Розташований близько, недалеко; ближній.

З поблизьких лук доходив запах свіжоскошеної трави (Фр., VII, 1951, 183);

В поблизькому комунальному парку шумить молодь (Ірчан, II, 1958, 408).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поблизький — по́близький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. поблизький — Ближчий, найближчий, БЛИЗЬКИЙ; (- село) сусідній. Словник синонімів Караванського
  3. поблизький — див. близький Словник синонімів Вусика
  4. поблизький — -а, -е. Розташований близько, недалеко; ближній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поблизький — По́близький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поблизький — ПО́БЛИЗЬКИЙ, а, е. Розташований близько, недалеко; ближній. З поблизьких лук доходив запах свіжоскошеної трави (І. Франко); В поблизькому комунальному парку шумить молодь (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах
  7. поблизький — БЛИЗЬКИ́Й (який міститься або відбувається на невеликій відстані від кого-, чого-небудь), ПО́БЛИЗЬКИЙ розм.; БЛИ́ЖНІЙ рідше (перев. Словник синонімів української мови
  8. поблизький — По́близький, -а, -е Близко находящійся, близлежащій. Словник української мови Грінченка