1. Словник української мови в 11 томах

поблякнути

ПОБЛЯ́КНУТИ і рідко ПОБЛЕ́КНУТИ, ну, неш, док.

1. Втратити свіжість, прив’янути.

Молода травичка поблякла, поскручувалась (Кол., Терен.., 1959, 53);

В балці квіти поблякли (Криж., Гори.., 1946, 124).

2. тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення, кольору; потьмяніти, побліднути.

Небо на сході зовсім поблякло і тьмяний відблиск його поволі переповзав на захід (Голов., Тополя.., 1965, 220);

Тепер Еней убрався в пекло.. Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд (Котл., І, 1952, 134);

// Те саме, що ви́цвісти.

Ізносилась шинель і петлиці поблякли на ній (Шпорта, Твої літа, 1950, 97);

Фро-сина Данилівна посивіла, поблякли очі, ще більше взялися зморшками щоки, лоб (Хижняк, Тамара, 1959, 211);

Зав’яне, помарніє свіжий квіт її вроди під холодним, жовтим поглядом судовика… погаснуть ясні очі, поблекнуть рожеві уста… (Мирний, II, 1954, 72).

3. тільки 3 ос., перен. Втратити яскравість, виразність.

Згадав [Степан], що має іти до Юлі, але зараз чомусь поблякла її завидна принада (Стельмах, II, 1962, 154);

// Стати менш значним.

Єдиним авторитетом, єдиним компетентним у цих вельми заплутаних, як здавалося Бронкові, питаннях друкарської техніки був лише «принципал». З часом цей авторитет.. побляк (Вільде, Сестри.., 1958, 493).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поблякнути — побля́кнути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поблякнути — -ну, -неш, док. 1》 Втратити свіжість, прив'янути. 2》 тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення, кольору; потьмяніти, побліднути. || Те саме, що вицвісти. 3》 тільки 3 ос., перен. Втратити яскравість, виразність. || Стати менш значним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поблякнути — Побля́кнути, -кну, -кнеш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. поблякнути — ПОБЛЯ́КНУТИ і рідко ПОБЛЕ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Втратити свіжість, прив'янути. Молода травичка поблякла, поскручувалась (П. Колесник); В балці квіти поблякли (С. Крижанівський). 2. тільки 3 ос. Словник української мови у 20 томах
  5. поблякнути — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови
  6. поблякнути — Побля́кнути, -ну, -неш гл. Поблекнуть. Черниг. у. Словник української мови Грінченка