1. Словник української мови в 11 томах

поборник

ПОБО́РНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь.

Здавалось, дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став тим самим непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 47);

Іван Франко був полум’яним поборником дружби між слов’янськими народами (Вітч., 5, 1956, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поборник — побо́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. поборник — (правди) оборонець, захисник, споборник, борець за, ІД. правдолюбець; (ідеї) прибічник, прихильник, г. визнавець. Словник синонімів Караванського
  3. поборник — див. апостол Словник синонімів Вусика
  4. поборник — -а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поборник — ПОБО́РНИК, а, ч., книжн. Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь. Здавалось, дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став тим самим непримиренним поборником своєї правди (Д. Словник української мови у 20 томах
  6. поборник — БОРЕ́ЦЬ (той, хто бореться за здійснення чого-небудь), БОЄ́ЦЬ, ПОБО́РНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн., РАТОБО́РЕЦЬ уроч. Шевченко-борець, поет, художник, Шевченко-людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Словник синонімів української мови