1. Словник української мови в 11 томах

побоювання

ПОБО́ЮВАННЯ, я, с. Почуття тривоги, хвилювання, викликане чеканням чого-небудь неприємного, небажаного.

Побоювання Калиновича, що втратить посаду після спалення старої бухгалтерії в ратуші, не здійснились (Фр., VI, 1951, 165);

— Але ж у вашому тоні я вловила якесь побоювання, — сказала Надія (Баш, Надія, 1960, 114);

Побоювання й сумніви, висловлені Сутугою, мучили й його, Балуту, але він удавав, що страшного в цьому немає (Кир., Вибр., 1960, 311).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побоювання — побо́ювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. побоювання — -я, с. Почуття тривоги, хвилювання, викликане чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побоювання — Побо́ювання, -ння; -вання, -вань і -ваннів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. побоювання — ПОБО́ЮВАННЯ, я, с. Почуття тривоги, хвилювання, викликане чеканням чого-небудь неприємного, небажаного. Побоювання Калиновича, що втратить посаду після спалення старої бухгалтерії в ратуші, не здійснились (І. Словник української мови у 20 томах
  5. побоювання — СТРАХ (стан хвилювання, тривоги, неспокою, викликаний чеканням чого-небудь неприємного, страшного), О́СТРАХ, МО́ТОРОШНІСТЬ, БОЯ́ЗНЬ, БО́ЯЗКІСТЬ, ПОБО́ЮВАННЯ, ЖАХ підсил., ПО́СТРАХ розм., ОСТРА́ШКА розм., НАСТРА́ШКА розм., ОБА́ВА діал. Словник синонімів української мови